кокора
КОКО́РА, и, ж.
1. Нижня частина стовбура дерева з великим коренем.
Кокора – це нижня частина дерева (переважно хвойного) із великим перпендикулярно розміщеним до стовбура коренем (з навч. літ.).
2. спец. Деталь, вигот. з такої частини стовбура для будування дерев'яних суден.
Часто з коріння й стовбура заготовляють полози для саней, роблять кліщі для хомутів та кокори, що йдуть для суднобудування (з навч. літ.);
Понад берегом на підпорах вимальовувались обриси майбутніх лодій – днища в них довбані, залізними цвяхами прибиті кокори (С. Скляренко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кокора — коко́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- кокора — -и, ж., спец. Нижня частина стовбура хвойного дерева разом із перпендикулярним до нього великим коренем, що використовується для будівництва дерев'яних суден. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кокора — КОКО́РА, и, ж., спец. Нижня частина стовбура хвойного дерева разом із перпендикулярним до нього великим коренем, що використовується для будівництва дерев’яних суден. Словник української мови в 11 томах
- кокора — Прикріплена до лат даху тонка жердина з гаком внизу, що підтримує потік для відводу вологи з покрівлі. Характерна для російської народної архітектури. Часто вживається російськомовна назва — "курица". Архітектура і монументальне мистецтво