кокора

КОКО́РА, и, ж., спец. Нижня частина стовбура хвойного дерева разом із перпендикулярним до нього великим коренем, що використовується для будівництва дерев’яних суден.

Часто з коріння й стовбура, заготовляють полози для саней, роблять кліщі для хомутів та кокори, що йдуть для суднобудування (Стол.-буд. справа, 1957, 9);

Понад берегом на підпорах вимальовувались обриси майбутніх лодій [великих човнів] — днища в них довбані, залізними цвяхами прибиті кокори (Скл., Святослав, 1959, 310)

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кокора — коко́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. кокора — -и, ж., спец. Нижня частина стовбура хвойного дерева разом із перпендикулярним до нього великим коренем, що використовується для будівництва дерев'яних суден. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кокора — Прикріплена до лат даху тонка жердина з гаком внизу, що підтримує потік для відводу вологи з покрівлі. Характерна для російської народної архітектури. Часто вживається російськомовна назва — "курица". Архітектура і монументальне мистецтво
  4. кокора — КОКО́РА, и, ж. 1. Нижня частина стовбура дерева з великим коренем. Кокора – це нижня частина дерева (переважно хвойного) із великим перпендикулярно розміщеним до стовбура коренем (з навч. літ.). 2. спец. Деталь, вигот. Словник української мови у 20 томах