кокотка
КОКО́ТКА, и, ж., заст.
Жінка легкої поведінки, яка живе на утриманні свого коханця.
– Я не ремісник, я панич. Люблю пси, коні і кокоток (І. Франко);
– Так діти “порядних” буржуазних родин не поводяться з незнайомими людьми. Кокотки теж мають іншу манеру зачіпати мужчин (В. Винниченко);
– Що з вами? – запитую я. – На якій мові ви говорите? На мові паризьких кокоток? (М. Хвильовий);
* Образно. Він [граф Вітте] був спочатку закоханий в самодержавство, неначе у чисту фею, але потім виявилося, що то була не фея, а підмальована кокотка (М. Стельмах).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кокотка — коко́тка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- кокотка — див. легковажний Словник синонімів Вусика
- кокотка — -и, ж. Жінка легковажної поведінки, що перебуває на утриманні своїх коханців. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кокотка — див. розпутниця, проститутка, шлюха Словник чужослів Павло Штепа
- кокотка — коко́тка (франц. cocotte, букв. – курочка) у буржуазному суспільстві – жінка легкої поведінки, що живе на утриманні своїх поклонників. Словник іншомовних слів Мельничука
- кокотка — ПОВІ́Я (жінка, що займається проституцією), ПРОСТИТУ́ТКА, ЖІ́НКА ЛЕГКО́Ї ПОВЕДІ́НКИ, ПА́ПЛЮГА лайл., ХЛЬО́РКА лайл., ПОВІ́ЙНИЦЯ заст., КУРТИЗА́НКА заст., КОКО́ТКА заст., ЛОРЕ́ТКА заст. Колись і він чекав своєї неземної любові.. Словник синонімів української мови
- кокотка — КОКО́ТКА, и, ж. У буржуазному суспільстві — жінка легковажної поведінки, що перебуває на утриманні своїх коханців. — Я не ремісний, я панич. Люблю пси, коні і кокоток (Фр. Словник української мови в 11 томах