кокошниця
КОКО́ШНИЦЯ, і, ж., іст.
Майстриня, яка виготовляла кокошники (у 1 знач.).
Майстрині-кокошниці виготовляли кокошники із дорогої тканини, яку натягували на тверду (берестяну або картонну) основу, нижній край кокошника часто обшивали сіткою з перлів, а по боках, над скронями кріпили рясна – нитки перлових намист, що низько спадають на плечі (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me