кокошниця

КОКО́ШНИЦЯ, і, ж., іст.

Майстриня, яка виготовляла кокошники (у 1 знач.).

Майстрині-кокошниці виготовляли кокошники із дорогої тканини, яку натягували на тверду (берестяну або картонну) основу, нижній край кокошника часто обшивали сіткою з перлів, а по боках, над скронями кріпили рясна – нитки перлових намист, що низько спадають на плечі (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me