колегіум

КОЛЕ́ГІУМ, у, ч.

1. іст. Те саме, що коле́гія 3.

Проти єзуїтського костьолу та страшного корпусу через улицю стоїть прездорове будування давнього єзуїтського колегіуму, чи гімназії (І. Нечуй-Левицький);

– Гостив у мене недавно брат мій названий, товариш по Харківському колегіуму (Б. Левін);

Він віддав мене спочатку до бурси, а згодом до колегіуму. Хотів бачити мене священиком... (В. Малик);

У 1632 році Київська братська школа об'єдналася із школою Києво-Печерського монастиря й стала називатися Київським колегіумом, який у 1701 р. було перетворено на академію (з наук.-попул. літ.);

У колегіумах викладали “сім вільних мистецтв” (граматику, риторику, діалектику, арифметику, геометрію, астрономію, музику) і богослов'я, вивчали також латинську і грецьку мови, у невеликому обсязі – літературу, географію та історію (з навч. літ.).

2. Сучасний навчальний заклад II–III ступеня перев. філологічно-філософського та (або) культурно-естетичного профілю.

Черкаський колегіум “Берегиня”, який здійснює поглиблену підготовку за фізико-математичним, гуманітарним та суспільним напрямами, було утворено 1993 року, реорганізувавши загальноосвітню школу № 23 (з газ.).