колихання

КОЛИХА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. колиха́ти і колиха́тися.

Безнастанне колихання [пароплава] хутко навело сон (Мирослав Ірчан);

Студений вітер б'є в холодні вікна, І олов'яний важко дише став. Так, знов душа замерзне, знов одвикне Од радісного колихання трав (М. Рильський);

Безвидне море колише всесвіт. Нема кінця-краю тому остогидлому колиханню (О. Бердник);

Почало світати .. Ледь рожева зоря над засніженими білими вершинами, тихе сяйво, тихе колихання тонких гілок (І. Карпа).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колихання — колиха́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. колихання — -я, с. Дія за знач. колихати і колихатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. колихання — КОЛИХА́ННЯ, я, с. Дія за знач. колиха́ти і колиха́тися. Безнастанне колихання [пароплава] хутко навело [на капітана] сон (Ірчан, II, 1958, 332); Знов душа замерзне, знов одвикне Од радісного колихання трав (Рильський, І, 1960, 240). Словник української мови в 11 томах
  4. колихання — Колиха́ння, -ня с. Колебаніе, качаніе. Словник української мови Грінченка