1. Словник української мови у 20 томах

колихнути

КОЛИХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., що, чим і без дод.

Однокр. до колиха́ти.

Вітер колихнув сонним бором, зашелестів гіллям (С. Васильченко);

Тихо, навіть вітер не колихне билинки (К. Гриб);

– Одна я, Мироне, з дітьми своїми, з бабою Веклою та цим ось, – колихнула на руках Сергійка (Микита Чернявський);

До намету зайшов гетьман реєстровців. Колихнувши відвислим черевом, взявся в боки (В. Чемерис);

// безос.

Вітром колихнуло, Марево звелося (Я. Щоголів);

– Боюсь, що тільки судно колихне, вже він вам і SOS закричить! (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колихнути — колихну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. колихнути — -ну, -неш, док., перех. і без додатка, неперех. Однокр. до колихати. || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. колихнути — КОЛИХА́ТИ (злегка ворушити щось гнучке, висяче тощо), КОЛИСА́ТИ, ГОЙДА́ТИ, КОЛИВА́ТИ, МЕТЛЯ́ТИ (МЕТЕЛЯ́ТИ), МАТЛЯ́ТИ (МОТЛЯ́ТИ) розм., ШЕЛЕВІ́ТИ діал., ФА́ЯТИ діал. Словник синонімів української мови
  4. колихнути — КОЛИХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех, і без додатка, неперех. Однокр. до колиха́ти. Вітер колихнув сонним бором, зашелестів гіллям (Вас., І, 1959, 230); Раптом налетів вітер, колихнув, зашелестів верхівцям, дерев (Собко, Шлях.., 1948, 39); // безос. Словник української мови в 11 томах