коловоротити

КОЛОВОРО́ТИТИ, ить, недок.

1. Утворювати коловорот (див. коловоро́т 3), крутити, обертати.

Над водою цей вітрюган також був кручений, він не здіймав рівну, ласкаву хвилю, а коловоротив у воді темні виямки – так ніби річкою мчали невидимі коні і залишали на ній глибокі сліди від копит (В. Шкляр).

2. перен. Безперервно, швидко рухатися, шуміти, вирувати.

I де тiльки того люду береться на ярмарку?! I як вiн не загубиться в отiй рухливiй кашi, що розбухає, коловоротить, гуде, смiється, торгується (М. Стельмах).