коловорот

КО́ЛО́ВОРОТ¹, а, ч.

1. Інструмент для ручного свердління отворів у дереві, іноді в металі.

Коловорот має ручку у формі скоби та патрон для затискання свердел чи інших знарядь, які під час їхнього використання потребують обертання навколо осі та прикладення осьового зусилля (з наук.-попул. літ.);

Поблизу дирчить коловорот – там щось мурують на зиму (О. Забужко).

2. Вантажопідйомний пристрій у вигляді вала з ручкою, на який намотується канат чи ланцюг.

Біля колодязя Олянчина мати тягне воду. І так знайомо рипить коловорот (А. Головко);

Фараон Сесостріс удруге кинувся до пристрою, щоб опустити кам'яну плиту дверей униз, але схований у стіні коловорот вийшов з ладу, напевно, від вогню, що разом із димом уже вихоплювався крізь отвір у порозі (І. Білик);

Алі побачив -- просто попереду, на схилі берега, стоять два коловороти. А від них тягнуться товстенні линви з дерев'яними блоками до пошарпаного корабля, що притулився попід самісіньким берегом (Ю. Логвин).

КО́ЛО́ВОРОТ², у, ч., заст.

Ворота.

Тільки ступив він в коловорот, як назустріч йому вибіг чоловік (з казки);

Аж насилу перед вечір До села прибились. Відчиняють коловорот, Аж блукає гуска (С. Руданський).

КОЛО́ВОРОТ³, у, ч.

1. Сильний обертальний рух води, а також місце, де відбувається цей рух; вир.

Відчайдушно жестикулюючи руками, вона крутилася по хаті, як тріска, що потрапила в коловорот (С. Добровольський);

Річка, що створилася внизу, .. помітно збільшувалася, її потоки перекочували важке каміння і кружляли його у коловоротах (В. Владко);

Старий човен.., трухлявий і замшілий від довгого лежання серед холодного каміння, крутився в пінявих коловоротах води (П. Загребельний).

2. кого, чого, який, перен. Стрімкий, безупинний рух, безперервна зміна кого-, чого-небудь.

Верби, садки, гори наче женуться назад, у село, наче кружаться, обхоплені якимсь шаленим коловоротом... (М. Коцюбинський);

Перший час після петербурзького коловороту не міг звикнути Тарас до цієї тиші (О. Іваненко);

Пронизливе іржання, хропіння, вовче рикання й тупіт копит закрутились, закриті стовпом куряви, у несамовитому коловороті (Д. Білий).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коловорот — ко́ло́ворот іменник чоловічого роду ворота арх. коло́воро́т 1 іменник чоловічого роду інструмент; пристрій коло́ворот 2 іменник чоловічого роду рух коло́ворот 3 іменник чоловічого роду вир Орфографічний словник української мови
  2. коловорот — Вирва, ВИР, д. крутіж; (подій) П. КАЛЕЙДОСКОП; Т. ручна свердлярка. Словник синонімів Караванського
  3. коловорот — див. вир Словник синонімів Вусика
  4. коловорот — I -у, ч. 1》 Сильний обертальний рух води в річках, морях і т. ін., а також місце, де відбувається цей рух. 2》 перен., кого, чого, який. Стрімкий, безупинний рух, безперервна зміна кого-, чого-небудь. II ч. 1》 род. -а. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. коловорот — Один з простих механізмів (див. механізм); обертовий вал з корбою, на який намотується мотузка із закріпленим вантажем; к. використовується для переміщення вантажів. Універсальний словник-енциклопедія
  6. коловорот — ВОРО́ТА, БРА́МА, ВРАТА́ заст. уроч., ВОРІ́ТТЯ діал.; КО́ВО́РОТ заст., КО́ЛО́ВОРОТ заст. (ворота на вихідних вулицях села). Зінька побігла ворота відчиняти (А. Словник синонімів української мови
  7. коловорот — Коли́[о́]ворот, -ту; -роти, -тів ко́ло́ворот, -роту; -роти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. коловорот — КОЛОВОРОТ¹ , у, чол. 1. Сильний обертальний рух води в річках, морях і т. ін., а також місце, де відбувається цей рух. Старий човен.. Словник української мови в 11 томах