коловорот

КОЛОВОРОТ¹ , у, чол.

1. Сильний обертальний рух води в річках, морях і т. ін., а також місце, де відбувається цей рух.

Старий човен.., трухлявий і замшілий від довгого лежання серед холодного каміння, крутився в пінявих коловоротах води (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 493);

Відчайдушно жестикулюючи руками, вона крутилася по хаті, як тріска, що потрапила в коловорот (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 137).

2. перен., кого, чого, який. Стрімкий, безупинний рух, безперервна зміна кого-, чого-небудь.

Верби, садки, гори наче женуться назад, у село, наче кружаться, обхоплені якимсь шаленим коловоротом... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 189);

Перший час після петербурзького коловороту не міг звикнути Тарас до цієї тиші (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 197).

КОЛОВОРОТ², а, чол.

1. Інструмент для ручного свердління отворів у дереві, іноді в металі.

Якщо стеля дерев’яна, то шлямбуром пробивають шар штукатурки, а потім у дереві коловоротом висвердлюють отвір (Монтаж і ремонт.. електрообладнання, 1956, 33);

Коловорот застосовують для свердління отворів невеликого діаметра у м’яких металах (Слюсарна справа, 1957, 190).

2. Вантажопідйомний пристрій у вигляді вала з ручкою, на який намотується канат чи ланцюг.

Біля колодязя Олянчина мати тягне воду. І так знайомо рипить коловорот (Андрій Головко, Літа.., 1956, 48);

Опускають і підіймають плоскі дерев’яні затвори за допомогою коловоротів, лебідок, гвинтових або рейкових підйомників (Довідник сільського будівельника, 1956, 115);

В стародавньому Римі водяне колесо і коловорот застосовували для піднімання вантажів на велику висоту (Верстати-гіганти, 1958, 21).

КОЛОВОРОТ³ , а, чол., заст. Ворота.

Ідуть вони в коловорот, Аж блукає гуска, Іван гуску та в торбину: Є вже і закуска... (Степан Руданський, Тв., 1956, 123).