коловорот

ВОРО́ТА, БРА́МА, ВРАТА́ заст. уроч., ВОРІ́ТТЯ діал.; КО́ВО́РОТ заст., КО́ЛО́ВОРОТ заст. (ворота на вихідних вулицях села). Зінька побігла ворота відчиняти (А. Головко); Добре бруковане шосе привело їх до залізної брами перед чистенькою, гарненькою дачею (М. Трублаїні); Не видно нікого в Ієрусалимі, Врата на запорі (Т. Шевченко); Без світла темної пори Ні кроку навіть за воріття (П. Грабовський); Все плаче дівчина. Встала після з-під оконця, В коворот погнала І бичечків, і теличок Да все сумовала (С. Руданський); Ідуть вони в коловорот, Аж блукає гуска, Іван гуску та в торбину: Є вже і закуска... (С. Руданський).

II. ЛЕБІ́ДКА техн. (пристрій для підіймання та переміщення вантажів), КО́ЛО́ВОРОТ, КАБЕСТА́Н (з вертикальним валом). Ти ж трудився, як міг, при лебідці, Укладаючи брили міцні (Я. Шпорта); Треба було перевезти його (трос) через річку і, закріпивши за один стовп, закріпляти на другому, натягуючи коловоротом (М. Трублаїні).

ВИР (місце в річці, морі тощо з круговим рухом води), КОЛО́ВОРОТ, НУРТ, ЧОРТОРИ́Й підсил., КРУТІ́Ж, КРУГОВЕ́РТЬ, ВОДОВЕ́РТЬ рідше, КОЛО́ВЕРТЬ рідше, КРУТОВЕ́РТЬ рідше, НУ́РТА рідше, НУРТИНА́ рідше, НУРТО́ВИЩЕ рідше, КРУГОВОРО́Т рідше, КРУТОВИ́Р'Я рідше, ШУМ рідко, ВОДОКРУ́Т розм. рідше, КРУТІ́ЛЬ діал., О́МУТ діал. На фарватері попала (Таміла) у вир. Їх багато на Дніпрі, цих чорториїв (Л. Дмитерко); Інженер обвалився з лесовою кручею просто в коловорот Дар'ї (І. Ле); Йому (водяникові) нічого не варт затягнути човна у нурт (М. Стельмах); Скільки не силкувався, а пробитися до неї крізь крутіж і ревище не міг (І. Головченко, О. Мусієнко); — Лоцман, пантруй! Бистрина. Круговерть (М. Шеремет); Гуде, вирує чорна водоверть (Л. Первомайський); Там, де зустрічаються води двох рік, утворюються такі крутоверті, що легко можуть засмоктати (М. Чабанівський); Сидить над берегом рибалонька, пильнує, Чи плавле стиха поплавок,.. Чи в нуртині нуртує (П. Куліш); Вільшина переборює неспокійне крутовир'я, спрямовує човен до своєї пристані (І. Цюпа); Човен натрапляв на бистрину в шумі; вода гойдала його, неначе трісочку (І. Нечуй-Левицький); В тому водокруті (потонули) дружина й Андрійко (Н. Рибак); Він таки булькнув у вируючу крутіль (І. Чендей); Понижче водопаду глибокий, синій, обширний омут (І. Франко).

ВИР чого, який (бурхливий, стрімкий рух подій і т. ін., який захоплює, втягає за собою), КОЛО́ВОРОТ, НУРТ, ВИ́ХОР, ВЕРЕМІ́Я, КОЛО́ВЕРТЬ рідше, НУРТО́ВИЩЕ рідше, КРУГОВОРО́Т рідше. Прибувши до Петербурга, Шевченко потрапляє в самий вир подій (П. Колесник); Скільки талантів губиться в коловороті буднів лише через те, що їм вчасно не надається можливості виявляти себе!.. (І. Головченко, О. Мусієнко); — Вже доведи до ладу свої справи в Ковалівці, а не кидайся з головою в новий глибокий нурт (В. Кучер); Вихор війни; Розповідала (мати), що тут коїться, яка знялась сьогодні зранку веремія (О. Гончар); На горбі — блискавка шабель, страшна коловерть кіннотників (Є. Кравченко); О, як страшно тебе (совість).. загубити в нуртовищі справ (В. Коротич); Настрій танцю передавався глядачам, захоплюючи їх у свій круговорот (Я. Галан).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коловорот — ко́ло́ворот іменник чоловічого роду ворота арх. коло́воро́т 1 іменник чоловічого роду інструмент; пристрій коло́ворот 2 іменник чоловічого роду рух коло́ворот 3 іменник чоловічого роду вир Орфографічний словник української мови
  2. коловорот — Вирва, ВИР, д. крутіж; (подій) П. КАЛЕЙДОСКОП; Т. ручна свердлярка. Словник синонімів Караванського
  3. коловорот — див. вир Словник синонімів Вусика
  4. коловорот — I -у, ч. 1》 Сильний обертальний рух води в річках, морях і т. ін., а також місце, де відбувається цей рух. 2》 перен., кого, чого, який. Стрімкий, безупинний рух, безперервна зміна кого-, чого-небудь. II ч. 1》 род. -а. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. коловорот — КО́ЛО́ВОРОТ¹, а, ч. 1. Інструмент для ручного свердління отворів у дереві, іноді в металі. Коловорот має ручку у формі скоби та патрон для затискання свердел чи інших знарядь... Словник української мови у 20 томах
  6. коловорот — Один з простих механізмів (див. механізм); обертовий вал з корбою, на який намотується мотузка із закріпленим вантажем; к. використовується для переміщення вантажів. Універсальний словник-енциклопедія
  7. коловорот — Коли́[о́]ворот, -ту; -роти, -тів ко́ло́ворот, -роту; -роти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. коловорот — КОЛОВОРОТ¹ , у, чол. 1. Сильний обертальний рух води в річках, морях і т. ін., а також місце, де відбувається цей рух. Старий човен.. Словник української мови в 11 томах