коломийкар
КОЛОМИЙКА́Р, я́, ч.
Той, хто складає коломийки.
На Міжгірщині що не село – то свій казкар і свій коломийкар (із журн.);
На благодатному ґрунті народнопоетичної творчості й сформувався Микола Савчук як письменник – гуморист і коломийкар (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- коломийкар — коломийка́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- коломийкар — -я, ч. Той, хто складає коломийки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- коломийкар — КОЛОМИЙКА́Р, я́, ч. Той, хто складає коломийки. Закарпатський обласний Будинок народної творчості видав збірку віршів, пісень, коломийок та балад закарпатських коломийкарів «Життя наше розквітає» (Літ. газ., 11.VІІ 1958, 3). Словник української мови в 11 томах