1. Орфографічний словник української мови

коломийкар

коломийка́р

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коломийкар — -я, ч. Той, хто складає коломийки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. коломийкар — КОЛОМИЙКА́Р, я́, ч. Той, хто складає коломийки. На Міжгірщині що не село – то свій казкар і свій коломийкар (із журн.); На благодатному ґрунті народнопоетичної творчості й сформувався Микола Савчук як письменник – гуморист і коломийкар (з газ.). Словник української мови у 20 томах
  3. коломийкар — КОЛОМИЙКА́Р, я́, ч. Той, хто складає коломийки. Закарпатський обласний Будинок народної творчості видав збірку віршів, пісень, коломийок та балад закарпатських коломийкарів «Життя наше розквітає» (Літ. газ., 11.VІІ 1958, 3). Словник української мови в 11 томах