1. Словник української мови у 20 томах

коломийковий

КОЛОМИ́ЙКОВИЙ, а, е.

Стос. до коломийки.

Владко через своє коломийкове соло став, справді, свого роду знаменитістю балу (І. Франко);

Невимовно гарна мелодика коломийкового вірша жила в українській народній творчості дуже давно (Т. Масенко);

Складовою частиною поеми “Сліпий“ (“Невольник“) є дума, яку співає Степан, повернувшись із турецької неволі. Окремі строфи думи написані в нехарактерному для неї коломийковому розмірі (В. Русанівський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коломийковий — коломи́йковий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. коломийковий — -а, -е. Стос. до коломийки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. коломийковий — КОЛОМИ́ЙКОВИЙ, а, е. Стос. до коломийки. Владко через своє коломийкове соло став, справді, свого роду знаменитістю балу (Фр., VI, 1951, 226); Невимовне гарна мелодика коломийкового вірша жила в українській народній творчості дуже давно (Мас., Під небом.., 1961, 72). Словник української мови в 11 томах