колон

КОЛО́Н¹, а, ч., іст.

1. У Римській імперії, країнах Західної Європи та Візантії в період раннього Середньовіччя – сільський мешканець, який орендував невелику ділянку землі у багатого землевласника.

Поява такої категорії населення, як колони, була пов'язана з кризою рабовласницького господарства та економічною невигідністю рабської праці (з наук. літ.);

Колон мав право вступати в шлюб, мати власне майно, однак він був прикріплений до землі не тільки особисто: діти його теж ставали колонами (з наук.-попул. літ.);

Свого часу тебе навчали, що Римська імперія загинула під ударами рабів і колонів (Ю. Андрухович).

2. У романських країнах і країнах Латинської Америки – селянин (наймит, напівкріпак, орендар і т. ін.).

Рабство на Кубі було скасовано в 1888 році, але більшістіь колишніх рабів потрапили до складу закабалених сільськогосподарських робітників і колонів (з наук. літ.).

КОЛО́Н², а, ч.

1. Грошова одиниця Коста-Рики; дорівнює 100 сентимо.

При виготовленні костариканських колон переважно використовують сталь, плаковану латунню; виняток становить монета номіналом 5 колон, яка чеканиться з алюмінію (із журн.).

2. Грошова одиниця Сальвадору з 1919 по 2004 рік; дорівнює 100 сентаво.

Колон був уведений у Сальвадорі з 1919 року замість песо, у 2004 році був замінений доларом і повністю виведений із обороту (із журн.).

КО́ЛОН, а, ч.

Група стоп з одним ритмічним наголосом; віршовий рядок.

Для досліджуваних весняних обрядових пісень властиве розмаїття пісенних форм, серед яких найбільш уживаними є колон (із журн.);

// Така ритмічна одиниця в прозі.

У художній прозі можуть бути виділені об'єктивно повторювані первісні ритмічні одиниці – ко́лони. Колони, взаємодіючи один з одним, поєднуються у фрази, ці в свою чергу – в абзаци (з наук. літ.).