колон

Значення в інших словниках

1. Колон — Коло́н іменник чоловічого роду місто в Панамі Орфографічний словник української мови
2. колон — -а, ч. Група стоп з одним ритмічним наголосом; віршовий рядок. || Така ритмічна одиниця в прозі. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. колон — КОЛО́Н¹, а, ч., іст. 1. У Римській імперії, країнах Західної Європи та Візантії в період раннього Середньовіччя – сільський мешканець, який орендував невелику ділянку землі у багатого землевласника. Словник української мови у 20 томах
4. колон — • колон (грец. κωλον — складова частина речення, елемент періоду) 1) Ритміко-інтонаційна одиниця живої мови, розмовний такт, що виділений паузами і об'єднаний логічним наголосом. В укр. прозовій мові середній обсяг... Українська літературна енциклопедія
5. колон — I (від лат. colonus – землероб) 1. У Стародавньому Римі орендар невеликої земельної ділянки у великого землевласника (див. колонат). 2. У ряді романських країн і Латинській Америці різні категорії селянства: наймит, здольщик, напівкріпосний орендар. Словник іншомовних слів Мельничука
6. Колон — М. у Панамі, біля входу у Панамський канал з боку Карибського м.; міська агломерація 150 тис. мшк.; вел. економічний центр, вільна економічна зона; нафтопереробний комплекс; поблизу морський порт Крістобаль. Універсальний словник-енциклопедія
7. колон — КОЛО́Н, а, ч. Група стоп з одним ритмічним наголосом; віршовий рядок; // Така ритмічна одиниця в прозі. В ній [художній прозі] можуть бути виділені об’єктивно повторювані первісні ритмічні одиниці — ко́лони.. Словник української мови в 11 томах
8. колон — рос. колон грошова одиниця Коста-Ріки (дорівнює 100 сентішо) та Сальвадору (дорівнює 100 сентаво). Eкономічна енциклопедія