колон
КОЛО́Н, а, ч. Група стоп з одним ритмічним наголосом; віршовий рядок;
// Така ритмічна одиниця в прозі.
В ній [художній прозі] можуть бути виділені об’єктивно повторювані первісні ритмічні одиниці — ко́лони.. Колони, взаємодіючи один з одним, поєднуються у фрази, ці в свою чергу — в абзаци (Рад. літ-во, 2, 1968, 32).
КО́ЛОН, а, ч., іст.
1. У Римській імперії, країнах Зах. Європи та Візантії в період раннього середньовіччя — сільський мешканець, що орендував невелику ділянку землі, яка належала багатому землевласникові, і за це платив натурою і відробляв.
Подібно до того, як у Західній Європі між римським колоном і середньовічним кріпаком стояв вільний франкський селянин.., так у Візантії аналогічне місце займав вільний слов’янський общинник (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 353).
2. Селянин (батрак, напівкріпак, орендар і т. ін.) у романських країнах і країнах Латинської Америки.
Завоювання германців були тісно зв’язані з повстаннями рабів та колонів (Іст. середніх віків, 1955, 9).
Значення в інших словниках
- Колон — Коло́н іменник чоловічого роду місто в Панамі Орфографічний словник української мови
- колон — (лат. colonus) фігура, що коротко і точно передає думку за допомогою скорочених ритмічних членів виразу (колон): І непрятелям допомогли, і приятелям не зашкодили (Цицерон). Словник стилістичних термінів
- колон — -а, ч. Група стоп з одним ритмічним наголосом; віршовий рядок. || Така ритмічна одиниця в прозі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- колон — КОЛО́Н¹, а, ч., іст. 1. У Римській імперії, країнах Західної Європи та Візантії в період раннього Середньовіччя – сільський мешканець, який орендував невелику ділянку землі у багатого землевласника. Словник української мови у 20 томах
- колон — • колон (грец. κωλον — складова частина речення, елемент періоду) 1) Ритміко-інтонаційна одиниця живої мови, розмовний такт, що виділений паузами і об'єднаний логічним наголосом. В укр. прозовій мові середній обсяг... Українська літературна енциклопедія
- колон — I (від лат. colonus – землероб) 1. У Стародавньому Римі орендар невеликої земельної ділянки у великого землевласника (див. колонат). 2. У ряді романських країн і Латинській Америці різні категорії селянства: наймит, здольщик, напівкріпосний орендар. Словник іншомовних слів Мельничука
- Колон — М. у Панамі, біля входу у Панамський канал з боку Карибського м.; міська агломерація 150 тис. мшк.; вел. економічний центр, вільна економічна зона; нафтопереробний комплекс; поблизу морський порт Крістобаль. Універсальний словник-енциклопедія
- колон — рос. колон грошова одиниця Коста-Ріки (дорівнює 100 сентішо) та Сальвадору (дорівнює 100 сентаво). Eкономічна енциклопедія