колона

КОЛО́НА, и, ж.

1. Частина архітектурної споруди у вигляді високого стовпа, що служить підпорою фронтонів, внутрішніх частин будови і т. ін.

Минали гімназичний будинок, застиглий в повазі важких колон і чорних холодних вікон (М. Коцюбинський);

Колосальна двоповерхова зала з круглою банею, з мармуровими колонами, наче з сірої замші, вся залита світлом електрики (В. Винниченко);

Від монументального палацу культури, з колонами і масивними арками, долинає спів радіоли (М. Руденко);

* Образно. А тут, у ботанічному саду, Екзотика, для нас лиш екзотична, Колони пальм, гущавина одвічна (М. Рильський);

// Пам'ятник у вигляді стовпа, споруджений на честь якої-небудь події або для увічнення видатної чи славної ділами людини.

На кожному метрі по праву Народ мій поставити б міг Колону матросу на славу, Що ворога тут переміг... (М. Нагнибіда);

Будувати тріумфальні колони почали в Стародавньому Римі (113 р. н. е.) (з наук. літ.);

* У порівн. Я знаю, що ти виглядала Частенько на мене з вікна, А я, ввесь промінням облитий, Стояв, мов колона сумна (Леся Українка).

2. Стрій, у якому військовослужбовці або військові підрозділи розміщені один за одним на певній дистанції, причому глибина строю більша за його ширину або дорівнює їй.

Колони за колонами йшли мовчки, і тільки було чути, як бриніли казанки та ляскали й полоскалися в болоті тисячі ніг (С. Васильченко);

Ми раз у раз зустрічали колони нашого війська, і бувало, що цілими годинами не могли обминути їх (Л. Смілянський);

Далеко, з-за повороту, виринула колона солдатів і попрямувала назустріч (К. Гриб);

// Група людей чи предметів (тракторів, танків і т. ін.), які розміщені або рухаються витягнутою лінією, ряд за рядом.

По вулиці парадують колони, котяться машини, танки, підводи (І. Багряний);

Сунуть до переправи через Десну колони танків (М. Бажан);

Довга колона машин мчала великим шляхом (В. Собко);

// Виробничий підрозділ (шоферів, трактористів і т. ін.), створений для виконання певного завдання.

З одного боку до консульства наближалися зі скандуваннями анархісти .. З іншого боку їм назустріч сунула механізована колона міліції (Ю. Андрухович);

Указівки чергового диспетчера автопідприємства обов'язкові до виконання для всіх водіїв, начальників колон і лінійних диспетчерів на об'єктах (з мови документів).

3. Те саме, що коло́нка 2.

Почувалося, що план для Сафарова – це не сухі колони цифр, не розпухла папка з паперами (О. Донченко);

У мозку сколихнулися якiсь тiнi, трохи згодом вони вишикувалися колонами лiтер, i я прочитав! (Р. Андріяшик);

// розм. Стовпець.

Можна вручну змінити ширину окремої колони або дозволити комп'ютерній системі встановлювати її автоматично (з Інтернету).

4. техн. Назва апаратів циліндричної форми.

Циліндричні колони заповнені спеціальними насадковими тілами, які збільшують поверхню контакту між фазами (з навч. літ.);

Не впізнати широкого степу. Навколо розкинулися кам'яні корпуси, мов вартові, височать сорокаметрові ректифікаційні колони установки атмосферно-вакуумної трубчатки, переплелися лінії електропередач (із журн.).

(1) Ростра́льна коло́на – колона з рострами (у 2 знач.).

Спинилися [Тарас та Іван] неподалік ростральної колони (Василь Шевчук);

Ростральні колони часто споруджувались в епоху Римської імперії й служили пам'ятниками перемог у морських боях (з наук. літ.).

△ (2) Кільва́терна коло́на – низка суден, що йдуть одне за одним у кільватері.

У кільватерну колону часто вишиковуються кораблі при проходженні вузьких місць, фарватерів, при форсуванні мінних полів, а також коли йдуть у складі конвою (з наук. літ.);

Вони [судна] йшли кількома кільватерними колонами (Д. Ткач).

◇ (3) П'я́та коло́на, книжн. – люди, які діють таємно, зрадницьки, очікуючи зручного моменту для відкритого виступу.

Авторство вислову “п'ята колона“ приписують командувачу армії франкістів генералу Еміліо Мола, який наступаючи на Мадрид, лякав його захисників чотирма армійськими колонами, а також “п'ятою“, що вже була в Мадриді й мала вдарити з тилу (з наук.-попул. літ.);

Я не знаю, як згодом повелися англійські підсадні детективи. Зіграли роль п'ятої колони чужими серед своїх? (Ю. Андрухович).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колона — Коло́на: — кіл, кілок [1] Словник з творів Івана Франка
  2. колона — (транспорт, розташований в одну лінію) валка; (група підвід) обоз, хура. Словник синонімів Полюги
  3. Колона — Колона́ іменник жіночого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  4. колона — БУД. стовп, підпора, (вмурована в стіну) пілястра; (з піромідальним вершком) обеліск; (бійців) ВІЙ. лави; (авт) валка, р. ґирилиця; колонка. Словник синонімів Караванського
  5. колона — див. багато; ватага; підпора Словник синонімів Вусика
  6. колона — -и, ж. 1》 Частина архітектурної споруди у вигляді високого стовпа, що служить підпорою фронтонів, внутрішніх частин будови тощо. || Пам'ятник у вигляді стовпа, споруджений на честь якої-небудь події або для увічнення видатної чи славної ділами людини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. колона — Стовп, див. колюмна, філяд Словник чужослів Павло Штепа
  8. Колона — Від лат. «соluмеn» – «стовп для підтримки даху будинку». У масонстві її символізм стосується підтримки ложі трьома чеснотами: Мудрістю, Силою і Красою. Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
  9. колона — коло́на (франц. colonne, італ. соlonna, від лат. columna) 1. Вертикальна опора, що підтримує балку, антаблемент або п’яту арки, має базу, стовбур, капітель. 2. Вертикальна, відносно висока частина машинної станини круглого, рідше прямокутного перетину. Словник іншомовних слів Мельничука
  10. колона — I вертикальний циліндричний апарат для здійснення проточних процесів за участю газів та рідин; уможливлює збільшення поверхні дотику різних фаз речовин, а отже, інтенсифікацію процесів (напр., абсорбції, ректифікації); розрізняють... Універсальний словник-енциклопедія
  11. колона — п’я́та коло́на, книжн. Люди, які займаються підривною, антидержавною діяльністю в країні. П’ятою колоною було названо агентуру генерала Франко (З газети). Фразеологічний словник української мови
  12. колона — КОЛО́НА (підводи, машини тощо, які розташовані або рухаються витягнутою лінією), ВА́ЛКА, ХО́ДКА діал.; ОБО́З, ХУ́РА (група підвід). Десь за північ колона раптом зупинилась, і їздові попідкладали під колеса каміння, щоб підводи не скочувались униз (О. Словник синонімів української мови
  13. колона — Коло́на, -ни; -ло́ни, -ло́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  14. колона — КОЛО́НА, и, ж. 1. Частина архітектурної споруди у вигляді високого стовпа, що служить підпорою фронтонів, внутрішніх частин будови тощо. Минали гімназичний будинок, застиглий в повазі важких колон і чорних холодних вікон (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  15. колона — (фр. < лат. — стовп) Кругла або багатокутна у перетині підпора, звичайно складається з увінчаного капітеллю фусту (стовбура), що може спиратися на базу. Являючись компонентом стояково-балкової конструктивної системи... Архітектура і монументальне мистецтво