колонада
КОЛОНА́ДА, и, ж.
Ряд колон (у 1 знач.), які підтримують загальне перекриття.
Найвищу точку горба, порослого кущами повзучої берези та карликовими сосонками, займала невелика кругла колонада з дахом (М. Трублаїні);
На мить з'явилася широка і простора міська площа з високою колонадою театру (В. Собко);
Довкола виникли тіні затоплених кораблів, пристроїв, машин, колонади велетенських храмів та палаців (О. Бердник);
* Образно. Гори темніють, повиті у білі серпанки, Вони так спокійно стоять, Бо їх стереже колонада сумних кипарисів, Поважних, високих (Леся Українка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- колонада — колона́да іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- колонада — -и, ж. Ряд колон (у 1 знач.), які підтримують загальне перекриття. Великий тлумачний словник сучасної мови
- колонада — колона́да (франц. colonnade) архіт. ряд колон, об’єднаних загальним перекриттям. Словник іншомовних слів Мельничука
- колонада — Колона́да, -ди; -на́ди, -на́д Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- колонада — КОЛОНА́ДА, и, ж. Ряд колон (у 1 знач.), які підтримують загальне перекриття. Їй будувалися просторі храми З важкими колонадами (Л. Укр., І, 1951, 422); На мить з’явилася широка і простора міська площа з високою колонадою театру (Собко, Нам спокій.., 1959, 8). Словник української мови в 11 томах
- колонада — (фр.) Ряд колон, розташованих по прямій чи кривій лінії та об'єднаних антаблементом або арками. Архітектура і монументальне мистецтво