1. Словник української мови у 20 томах

колосок

КОЛОСО́К, ска́, ч.

Те саме, що ко́лос 1.

Жито було справді добре: колоски товсті, довгі, повні сухого зерна (Панас Мирний);

Мати полола, зігнувшись, потонувши в колосках пшениці (М. Івченко);

Вітрець віє запашними хвилями польових пахощів, шепотить у житі, грається колосками (Д. Бузько);

Дід Дунай задумано перебирає дрібні зернятка нахиленого, сивого, як і старий, колоска (М. Стельмах);

* У порівн. – Коли людині здається, що вона самотня, як останній колосок на скошеному полі, то навіть тоді вона помиляється (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колосок — колосо́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. колосок — -ска, ч. Те саме, що колос 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. колосок — КО́ЛОС (суцвіття більшості злаків), КОЛОСО́К, КОЛОСИ́НА розм. Колос колосу киває, Колос колосу співає (М. Чернявський); Які здоровецькі колоски! І яка їх сила! Як їх густо та рясно! Колосок черкається об колосок. Словник синонімів української мови
  4. колосок — Колосо́к, колоска́, на -лоску́; -лоски́, -скі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. колосок — КОЛОСО́К, ска́, ч. Те саме, що ко́лос 1. Жито було справді добре: колоски товсті, довгі, повні сухого зерна (Мирний, І, 1949, 267); Дід Дунай задумано перебирає дрібні зернятка нахиленого, сивого, як і старий, колоска (Стельмах, І, 1962, 239); *Образно. Словник української мови в 11 томах
  6. колосок — Колосо́к, -ска́ м. ум. отъ ко́лос. В того доля ходить полем, колоски збирає. Шевч. 2) Родъ орнаментики въ видѣ колоса. Шух. І. 303. Словник української мови Грінченка