колосок
КОЛОСО́К, ска́, ч. Те саме, що ко́лос 1.
Жито було справді добре: колоски товсті, довгі, повні сухого зерна (Мирний, І, 1949, 267);
Дід Дунай задумано перебирає дрібні зернятка нахиленого, сивого, як і старий, колоска (Стельмах, І, 1962, 239);
*Образно. Турбай — тільки зернина з могутнього партійного колоска (Руд., Остання шабля, 1959, 283).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- колосок — колосо́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- колосок — -ска, ч. Те саме, що колос 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- колосок — КОЛОСО́К, ска́, ч. Те саме, що ко́лос 1. Жито було справді добре: колоски товсті, довгі, повні сухого зерна (Панас Мирний); Мати полола, зігнувшись, потонувши в колосках пшениці (М. Словник української мови у 20 томах
- колосок — КО́ЛОС (суцвіття більшості злаків), КОЛОСО́К, КОЛОСИ́НА розм. Колос колосу киває, Колос колосу співає (М. Чернявський); Які здоровецькі колоски! І яка їх сила! Як їх густо та рясно! Колосок черкається об колосок. Словник синонімів української мови
- колосок — Колосо́к, колоска́, на -лоску́; -лоски́, -скі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- колосок — Колосо́к, -ска́ м. ум. отъ ко́лос. В того доля ходить полем, колоски збирає. Шевч. 2) Родъ орнаментики въ видѣ колоса. Шух. І. 303. Словник української мови Грінченка