колотися

КОЛО́ТИСЯ, колю́ся, ко́лешся, недок.

1. Спричиняти відчуття болю.

Стерня колеться, ніжка болить... Спать не хочеться, гулять кортить (з народної пісні);

От Iвашко пiдповз пiд самий будяк, так що й голови вже не видко. (Будяк – ще молодий, то не дуже колеться) (В. Винниченко);

Сина веде [батько] до копички, до розстеленого сiна, жде, поки син вляжеться. I мати пiдходить запитати: – Не мулько? Не колеться? (О. Гончар);

// Мати здатність колоти (у 1 знач.).

В променях сонця купається жито, Колються вуса шорсткі (Г. Бойко);

– Колос дуже чутливий до людської ласки. Він уже втратив вуса, не колеться (М. Циба);

* Образно. Не знав пан ротмістр, що наші козачки колються, як ті рожі (О. Стороженко).

2. Битися за допомогою холодної (ко́лючої) зброї; колоти один одного.

[Петро:] Деколи під музику [в комедії] співають, сміються, плачуть, лаються, б'ються, стріляються, колються (І. Котляревський);

Люди і звірі всі вкупі боролись, Гризлись зубами, .. кололись (Леся Українка).

3. Зазнавати колення; розщеплюватися, дробитися.

Чорні блискучі боки його [рояля] кололись і западались за кожним махом кілка (М. Коцюбинський);

На річках кололася і ребром ставала аршинна крига (Іван Ле);

Сокира вправно подзенькує в міцних руках, сухі кругляки колються легко (М. Чабанівський);

Табір лишився цілий, але геологи пережили кілька моторошних хвилин, коли скелі стали колотися і величезні кам'яні брили із страхітливим гуркотом покотилися донизу (А. Дімаров).

4. розм. Колоти собі наркотики; бути наркоманом.

– Давайте глянемо на його руки. Думаю, він колеться, давно і серйозно (А. Кокотюха);

– Не колися більше, – сказала я їй того вечора. – Тобі це не потрібно. – Це не твоя справа, – відрубала вона (Любко Дереш).

5. розм. Признаватися в чому-небудь.

Фізичний “вплив“ і невблагання логіка – “признаєшся – житимеш, як розкаяний, не признаєшся – вмреш, як принциповий ворог!“ – довершують справу, людина колеться (І. Багряний);

Ранок знову мав початися з допитів. Христофор Ничипорович .. заявив Вагнерові, що “більшовичок“ не колеться і не розколеться (Б. Харчук);

– Макаре, ти грабонув когось? У рюкзаку бабла... Менти застукали? Ну давай уже... Колися! Мені ж цікаво (Люко Дашвар).

6. Пас. до коло́ти 4.

Найбільшою популярністю для розпалювання каміна користуються березові дрова, які легко колються, добре горять і містять малий процент смол (із журн.);

Я почав колоти осику. Деревина її була дуже м'яка, тому й кололася вона сокирою легко, рівними вузенькими дощечками (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колотися — коло́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. колотися — [колотиес'а] коул'ус'а, колеис':а, колеиц':а, кол'уц':а; нак. -лис'а, коул'іц':а Орфоепічний словник української мови
  3. колотися — колюся, колешся, недок. 1》 Викликати почуття болю. || Мати здатність колоти (у 1 знач.). 2》 Битися за допомогою холодної (колючої) зброї; колоти одне одного. 3》 Піддаватися коленню; розщеплюватися, дробитися. 4》 Пас. до колоти 4). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. колотися — (-люся, -лешся) недок.; крим. 1. Давати показання (на слідстві, суді). <...> якщо ми [міліціонери] натиснули на "об'єкт" і той почав "колотись", то в разі потужнішого тиску він розколеться ще більше (А. Кудін, Як вижити у в'язниці). ЯБМ, 1, 448. Словник жарґонної лексики української мови
  5. колотися — КОЛО́ТИ (устромляючи в щось що-небудь гостре), КОЛО́ТИСЯ розм., ШТРИКА́ТИ, ШТРИКА́ТИСЯ розм., ШПО́РТАТИ розм., ШТИРХА́ТИ діал., ШПИРА́ТИ діал. — Док.: уколо́ти, кольну́ти, штрикну́ти, штрикону́ти підсил. шпортну́ти, штирхну́ти, штирхону́ти підсил. Словник синонімів української мови
  6. колотися — КОЛО́ТИСЯ, колю́ся, ко́лешся, недок. 1. Виклика́ти почуття болю. Стерня колеться, ніжка болить… Спать не хочеться, гулять кортить (Сто пісень.., 1946, 225); // Мати здатність колоти (у 1 знач.). Словник української мови в 11 томах
  7. колотися — Колотися, -лю́ся, -лешся гл. 1) Колоться, производить уколы. Ячмінь колеться. 2) Раскалываться. Не колеться дровенят. Словник української мови Грінченка