1. Словник української мови у 20 томах

колошник

КОЛОШНИ́К, а́, ч., техн.

Верхня частина доменної печі, куди засипають колошу (див. коло́ша²).

Колошник – це верхня частина доменної печі. Він має циліндричну форму і служить для завантаження шихти і відведення газів (з наук. літ.);

Агломерат, руда, вапняк і кокс завантажують на колошник доменної печі за допомогою спеціального засипного апарата (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колошник — колошни́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. колошник — -а, ч., спец. Верхня частина доменної печі, вагранки тощо разом з отвором, через який засипається колоша (див. колоша II). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. колошник — КОЛОШНИ́К, а́, ч., спец. Верхня частина доменної печі, вагранки тощо разом з отвором, через який засипається колоша ( див. коло́ша²). Посиленням тиску газу під колошником і збільшенням температури дуття значно підвищено продуктивність доменних печей і знижено витрати коксу (Ком. Укр., 7, 1960, 25). Словник української мови в 11 томах