колування
КОЛУВА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. колува́ти.
Рівномірне колування часто спостерігається в техніці, наприклад, так рухаються частини обертових механізмів (із журн.);
* Образно. Блажен, хто з дня у день весь многотрудний вік не випускає з рук чепіг, а у засік по зернятку збира, щоб лан не здичавів, щоб марним не було це колування днів (П. Мовчан).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me