кольчуга
КОЛЬЧУ́ГА, и, ж.
Частина старовинного захисного військового спорядження у формі сорочки з металевих кілець.
[Пан Душечка:] Ромця гадала, що прийдуть лицарі в шоломах, у кольчугах, а прийшли якісь костурники... (С. Васильченко);
Про всяк випадок надів він під сорочку кольчугу й засунув за пояс кинджал (З. Тулуб);
Хлопці вимагали бронзи візантійської для стріл, кольчуг дрібнотканих з тонкого дроту, легких у поході, мечів двосічних гарту тужавого, збруї для коней бойових (О. Бердник);
* Образно. І тільки дуб у золотій кольчузі, Як воїн, вийшов зиму зустрічать (Я. Шпорта);
* У порівн. – Тебе ж і голкою не вколеш. Весь в орденах, мов у кольчузі!.. (М. Руденко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кольчуга — кольчу́га іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- кольчуга — [коул'чуга] -гие, д. і м. -уз'і Орфоепічний словник української мови
- кольчуга — -и, ж. Частина старовинного захисного військового спорядження у вигляді сорочки з металевих кілець. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кольчуга — Металева плетінка для захисту тіла воїна: використовувалася до 1-ої полов. ХVIII ст. Універсальний словник-енциклопедія
- кольчуга — КОЛЬЧУ́ГА, и, ж. Частина старовинного захисного військового спорядження у вигляді сорочки з металевих кілець. [Пан Душечка:] Ромця гадала, що прийдуть лицарі в шоломах, у кольчугах, а прийшли якісь костурники… (Вас. Словник української мови в 11 томах