колючковий
КОЛЮ́ЧКО́ВИЙ, а, е.
1. Стос. до колючки (у 1 знач.).
Для аріокарпусу характерне віддалення колючкової частини від квіткової (з наук.-попул. літ.);
Нині ринок насичений різними сортами ожини: рання, ремонтантна, колючкова, безколючкова – на будь-який смак (із журн.).
2. у знач. ім. колю́чко́ві, вих, мн., зоол. Родина риб з веретеноподібним тілом без луски від сріблясто-білого до темно-зеленого забарвлення, рядом кісткових пластинок на боках і гострими колючками на спині й черевному плавці.
Налічується до 16 представників колючкових, які надежать до п'яти родів (з наук. літ.);
Колючкові живуть у прісній і солонуватій морській воді (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- колючковий — колю́чко́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- колючковий — -а, -е. Стос. до колючки (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- колючковий — КОЛЮ́ЧКОВИЙ, а, е. Стос. до колючки (у 1 знач.). Словник української мови в 11 томах