колючка

КОЛЮ́ЧКА, и, ж.

1. розм. Будь-яке невелике колюче вістря.

[Савка:] Я тобі правду кажу: оце упав би на колючки та зразу й заснув би! (С. Васильченко);

На непривітній голій землі, обнесеній колючками іржавого дроту, .. неквапливо метушився понад бруківкою концтабір (В. Козаченко);

Він гепнувся з коня, і в сідницю йому застряла колючка. – Шип!.. – зашипів гетьман. Залізний ши-ип!.. (В. Чемерис);

// Те саме, що ска́лка 3.

Трапилось так, що й бджоли покусали хлопчину, і колючку загнав у ногу (О. Донченко);

Не підсадиш ти мене на грушу, Колючок не виймеш із ступні... (Л. Забашта);

Коли у ваше тіло увігнано багато скалок, наприклад, колючки кактуса або малини, треба накапати на уражене місце віск і дайте йому охолонути. Далі віск забереться разом з колючками (з наук.-попул. літ.);

// Тверде голчасте утворення на тілі у деяких тварин.

Рукавиці йому слугували для того, щоб, очевидно, не залишити після себе слідів і щоб не поколотися об колючки їжаків (О. Чорногуз);

Риба була здоровенна, і коли він просунув обидві руки їй у зябра і потяг на себе, вона вся туго зіпнулась, потім пружно розправилась, боляче зачепила колючкою спинного плавця по грудях (Ю. Логвин);

// Який-небудь орган рослини чи якась частина її стебла, листа і т. ін., що становить загострене утворення.

Чоботи, одежа, лице – все в Запорожця було вимащене в болото, викачане в реп'яхах, у колючках... (С. Васильченко);

Терен заховав під білими квітами свої гострі колючки (М. Руденко);

Дереза, колючками чіпляючись за Карпа, хльоскаючи по щоках, поки він проломлювався, ураз розступається (Г. Колісник);

// розм. Назва деяких колючих рослин.

Балабушин погонич звернув у колючки, на горб і трохи не перекинув Балабухи просто в віз Млинковського (І. Нечуй-Левицький);

Скінчилися казенні будівлі й почалися звичайні, вбогі обивательські халупи, довжелезні недоламані паркани, тини, порослі буйно колючками й пасльоном (І. Багряний);

Буйні шовкові трави змінилися сухою колючкою (Р. Іваничук).

2. перен. Колючий погляд.

Вона такими колючками зиркала в бік Лебедя, ніби він і є причиною отих непорядків (Яків Баш);

– Тільки-но я це промовив, наче підмінив хто румуна. Очі добрі зробилися, зникли з них колючки, усміхнувся (І. Муратов);

Зеленкувате будяччя Співакових очей впинається у Грицькове обличчя гострими колючками (Є. Доломан).

3. перен. Уїдливе зауваження, злобна насмішка.

Він зараз упивається своєю владою і закругленою, перетиканою колючками лихих натяків мовою (М. Стельмах);

Мені боляче, Митрофанівно, вислуховувати твої колючки. Не з того, гадаю, починаєш секретарювання (Микита Чернявський);

В останніх словах знову почулися колючки, й Годой стримано посміхнувся (І. Білик).

4. перен. Болюче почуття; смуток, туга.

Першою .. колючкою у Чіпчинім житті була смерть бабина (Панас Мирний);

Думка про це гострими колючками шпигала дитячий мозок, захоплювала віддих й холодила тіло (В. Підмогильний);

А ще в серці муляла колючка, що Петрана Медведюк його не хоче... (М. Малиновська);

На Найдьонова дивилися затуманені хмелем Павлові очі, повні зненависті. Не один рік цей чоловік колючкою сидить у Павловому серці (М. Циба).

5. Дрібна костиста хижа риба, у якої на животі і на спині замість черевного і спинного плавців розміщені гострі кісткові пластинки.

Є ряд риб, які можуть жити у прісних і в солоних водах, наприклад, колючка триголкова (із журн.).

6. розм. Те саме, що ко́лька 1.

– Я стара людина: або ногу підколю, або колючка нападе, то й запізнюся (Ганна Барвінок).

△ (1) Верблю́жа колю́чка – пасовищна посухостійка рослина роду напівчагарникових та багаторічних трав родини бобових, поширена у пустелях і напівпустелях Середньої Азії.

Немає на землі пустелі, в якій би не подавало ознак життя. У вигляді верблюжої колючки, павучка, вітру, що рухає бархани (А. Михайленко);

Коріння верблюжої колючки сягає ґрунтових вод на глибині до 16 м (з наук.-попул. літ.).