колючий

КОЛЮ́ЧИЙ, а, е.

1. Який може колоти і колотися (у 1 знач.).

Рука його .. раптом наткнулась на шершаву колючу бороду (М. Коцюбинський);

Настя спритно сковзнула вздовж колючих снопів, що пахтіли сонцем і степом (З. Тулуб);

Роздратоване вибухами повiтря перекидало мене з горба на горб, через траншеї, сiтi колючого дроту (Р. Андріяшик);

// Який має колючки; з колючками.

І стежечка, де ти ходила, Колючим терном поросла (Т. Шевченко);

Мелькає облита зливою зелень, сивіють величезні, обтяжені росою листки папороті, в'ється низом колюча ожина (О. Гончар);

Там, де вони стояли, я побачив кущ, геть обшарпаний, з вовчими ягодами на колючих гілках (В. Близнець);

// Який викликає почуття болю, що нагадує укол (про мороз, вітер і т. ін.).

Колючий вітер обпалював щоки (А. Шиян);

Він, переможений, присоромлений, .. відчуває, як по шкірі починає противно розтікатися колючий холод (М. Стельмах);

Руки враз робилися червоними, мокрими, і по кінчиках пальців стрибав колючий мороз (К. Гриб).

2. перен. Який дошкуляє; дошкульний.

– Не погнівись! Мужича правда єсть колюча, А панська на всі боки гнуча (І. Котляревський);

Хома встромляє в Андрієві очі свої, каламутні. Гострий колючий сміх креше з них іскри (М. Коцюбинський);

Гострий був на колюче слово Попович (О. Довженко);

// Проникливо гострий (про очі, погляд).

Ранеску вже вп'явся у крамаря своїми колючими очима, свердлив його наскрізь (М. Чабанівський);

Погляд її віщує бурю, він колючий, пронизливий (В. Речмедін);

Воронич відчутно знітився, його колючі очі злякано забігали (Ю. Андрухович);

// Який різко висловлює свої думки, погляди.

От і колюча ти, як їжак, і різка до неввічливості, і все-таки ніби свіжий вітер по наших лабораторіях пройшов (В. Собко);

[Наташа:] Якби щастя від плаття залежало, то жодної нещасливої жінки не було б на світі. Плаття! [Світлана:] Колюча ти, Наташо (М. Зарудний).

КО́ЛЮЧИЙ, а, е.

1. Яким колють, проколюють кого-, що-небудь.

Тут взагалі не було гострих і колючих предметів, що знагла нагадало про те, де ти є. Так, це .. психушка, дурка (В. Шкляр);

Отруйних риб поділяють на активно- і пасивнотоксичних. Перші озброєні особливим колючим апаратом, сполученим із отруйними залозами, який риба застосовує для самозахисту (з наук.-попул. літ.).

2. Який створює відчуття уколу; гострий.

І раптом рветься тулуб мій навпіл, протяжний гук, опуклий вибух, болючий струс і тишина, десь в нутрощах, в життя найглибших глибах колючих спазм згасаюча луна (М. Бажан);

Була вже ніч, коли він спинився, хапаючи ротом повітря і почуваючи колючий біль у боку від неймовірно швидкого бігу (В. Нестайко).