колючка

як (мов, ні́би і т. ін.) на голка́х (на шпилька́х, на шпи́чках, на колючка́х, на те́рню і т. ін.), зі сл. сиді́ти, стоя́ти, почува́ти і под. У стані надзвичайного нервового збудження, збентеження, хвилювання; неспокійно, нетерпляче. Орися сиділа, як на голках, а ввечері рішуче поставила перед Тимком вимогу, щоб він спровадив із двору свого дружка (Григорій Тютюнник); Меланія сиділа як на голках, намагаючись приховати, що нервує і переживає (П. Гуріненко); Вутанька, передавши Мокрині гостинець від матері .., стояла весь час, мов на голках (О. Гончар); Усе те так налякало студента, що він сидів, як на шпильках (І. Нечуй-Левицький); Дівчина, як на шпичках, підійшла до батька і дала чолом йому (так мати навчила) (А. Головко); Коцюбинський почував себе, як на колючках (Л. Смілянський); Зібрано грошей так мало, що стид було давати їх Грицеві, що весь той час сидів, мов на терню, і не знав, де подітися (І. Франко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

колючка — (щось гостре на тілі тварин чи рослин) голка, шпилька. Словник синонімів Полюги
колючка — колю́чка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири колю́чки Орфографічний словник української мови
колючка — Шпилька, шпичка, шпичак; (у тілі) скабка; (у їжака) голка; (недуга) ЖМ. колька. Словник синонімів Караванського
колючка — I гак, гачечок, гачок, колючечка, ость, остюк, скабка, скіпа, скіпка, скіпочка, шип, шипак, шипик, шпилечка, шпилька, шпичак, шпичачок, шпичечка, шпичка II див. вістря; голка Словник синонімів Вусика
колючка — [коул'учка] -чкие, д. і м. -л'уц':і, мн. кол'учки, кол'учок дв'і коул'учкие Орфоепічний словник української мови
колючка — -и, ж. 1》 розм. Будь-яке невелике колюче вістря. || Те саме, що скабка. || Тверде голчасте утворення на тілі у деяких тварин. || Який-небудь орган рослини чи якась частина його стебла, листа і т. ін., що являє собою загострене утворення. 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
колючка — КОЛЮ́ЧКА, и, ж. 1. розм. Будь-яке невелике колюче вістря. [Савка:] Я тобі правду кажу: оце упав би на колючки та зразу й заснув би! (С. Васильченко); На непривітній голій землі, обнесеній колючками іржавого дроту, .. Словник української мови у 20 томах
колючка — КОЛЮ́ЧКА (голчасте утворення на тілі деяких тварин; загострений кінець стебла, листя рослини тощо), ГО́ЛКА, ШПИ́ЛЬКА, ШПИЧА́К (СПИЧА́К), ШПИ́ЧКА, ШИП, КО́ЛЬКА діал.; ХВОЇ́НКА, ХВОЇ́НА (у хвойних дерев та кущів). Словник синонімів української мови
колючка — КОЛЮ́ЧКА, и, ж. 1. розм. Будь-яке невелике колюче вістря. [Савка:] Я тобі правду кажу: оце упав би на колючки та зразу й заснув би! (Вас., III, 1960, 60); На непривітній голій землі, обнесеній колючками іржавого дроту, .. Словник української мови в 11 томах
колючка — Колючка, -ки ж. 1) Шипъ растенія. Колючка залізла в ногу. 2) Колючее растеніе вообще. Бува і чоловік сьому колючці (будякові) пара. Греб. Прийшов у садок, намостив на дереві колючок і сів на їх. Рудч. Ск. 3) мн. Словник української мови Грінченка