колючка
КОЛЮ́ЧКА, и, ж.
1. розм. Будь-яке невелике колюче вістря.
[Савка:] Я тобі правду кажу: оце упав би на колючки та зразу й заснув би! (Вас., III, 1960, 60);
На непривітній голій землі, обнесеній колючками іржавого дроту, .. неквапливо метушився понад бруківкою концтабір (Коз., Гарячі руки, 1960, 115);
*У порівн. У віршованому шаржі, в епіграмі простенька рима бувае чітка та гостра, мов колючка (Рад. літ-во, 1, 1965, 37);
// Те саме, що ска́бка.
Трапилось так, що й бджоли покусали хлопчину, і колючку загнав у ногу (Донч., Пісня.., 1947, 55);
Не підсадиш ти мене на грушу, Колючок не виймеш із ступні… (Забашта, Вибр., 1958, 26);
*Образно. Першою.. колючкою в Чіпчинім житті була смерть бабина (Мирний, І, 1949, 155);
// Тверде голчасте утворення на тілі у деяких тварин.
Якийсь дивний і страшний звір [Лис Микита], синій-синій, з препоганим запахом, покритий не то лускою, .. не то їжовими [їжаковими] колючками (Фр., IV, 1950, 93);
*У порівн. Короткі посічені коси настовбурчились на його голові, неначе колючки на їжакові (Н.-Лев., III, 1956. 370);
// Який-небудь орган рослини чи якась частина його стебла, листа і т. ін., що становить собою загострене утворення.
Хвалився Будяку, надувшись, Коров’як, Що на троянду він походить колючками (Бор., Тв., 1957. 143);
Терен заховав під білими квітами свої гострі колючки (Руд., Остання шабля, 1959, 379);
*У порівн. Тетяна пішла, а слова, сказані Гичкою про Зінька, засіли в її голові, наче будякові колючки (Добр., Тече річка.., 1961, 157).
◊ Бу́ти (сиді́ти, почува́ти себе́ і т. ін.) як на колючка́х — те саме, що Бу́ти (сиді́ти і т. ін.) як на голка́х ( див. го́лка).
Коцюбинський почував себе як на колючках (Сміл., Сад, 1952, 198).
2. перен. Колючий погляд.
Вона такими колючками зиркала в бік Лебедя, ніби він і є причиною отих непорядків (Баш, Надія, 1960, 64);
— Тільки-но я це промовив, наче підмінив хто румуна. Очі добрі зробилися, зникли з них колючки, усміхнувся (Мур., Бук. повість, 1959, 169).
3. Дрібна костиста хижа риба, у якої на животі і на спині замість черевного і спинного плавців розміщені гострі кісткові пластинки.
4. розм. Те саме, що ко́лька 1.
— Я стара людина: або ногу підколю, або колючка нападе, то й запізнюся (Барв., Опов.., 1902, 497).
Значення в інших словниках
- колючка — (щось гостре на тілі тварин чи рослин) голка, шпилька. Словник синонімів Полюги
- колючка — колю́чка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири колю́чки Орфографічний словник української мови
- колючка — Шпилька, шпичка, шпичак; (у тілі) скабка; (у їжака) голка; (недуга) ЖМ. колька. Словник синонімів Караванського
- колючка — I гак, гачечок, гачок, колючечка, ость, остюк, скабка, скіпа, скіпка, скіпочка, шип, шипак, шипик, шпилечка, шпилька, шпичак, шпичачок, шпичечка, шпичка II див. вістря; голка Словник синонімів Вусика
- колючка — [коул'учка] -чкие, д. і м. -л'уц':і, мн. кол'учки, кол'учок дв'і коул'учкие Орфоепічний словник української мови
- колючка — -и, ж. 1》 розм. Будь-яке невелике колюче вістря. || Те саме, що скабка. || Тверде голчасте утворення на тілі у деяких тварин. || Який-небудь орган рослини чи якась частина його стебла, листа і т. ін., що являє собою загострене утворення. 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- колючка — КОЛЮ́ЧКА, и, ж. 1. розм. Будь-яке невелике колюче вістря. [Савка:] Я тобі правду кажу: оце упав би на колючки та зразу й заснув би! (С. Васильченко); На непривітній голій землі, обнесеній колючками іржавого дроту, .. Словник української мови у 20 томах
- колючка — як (мов, ні́би і т. ін.) на голка́х (на шпилька́х, на шпи́чках, на колючка́х, на те́рню і т. ін.), зі сл. сиді́ти, стоя́ти, почува́ти і под. У стані надзвичайного нервового збудження, збентеження, хвилювання; неспокійно, нетерпляче. Фразеологічний словник української мови
- колючка — КОЛЮ́ЧКА (голчасте утворення на тілі деяких тварин; загострений кінець стебла, листя рослини тощо), ГО́ЛКА, ШПИ́ЛЬКА, ШПИЧА́К (СПИЧА́К), ШПИ́ЧКА, ШИП, КО́ЛЬКА діал.; ХВОЇ́НКА, ХВОЇ́НА (у хвойних дерев та кущів). Словник синонімів української мови
- колючка — Колючка, -ки ж. 1) Шипъ растенія. Колючка залізла в ногу. 2) Колючее растеніе вообще. Бува і чоловік сьому колючці (будякові) пара. Греб. Прийшов у садок, намостив на дереві колючок і сів на їх. Рудч. Ск. 3) мн. Словник української мови Грінченка