1. Словник української мови у 20 томах

колінкуватий

КОЛІНКУВА́ТИЙ, а, е.

Який складається з колін (у 3, 4 знач.).

Степан терпляче йшов уперед, лишаючи місто за виступами колінкуватого берега (В. Підмогильний);

Мовчки йшли вони вузькою колінкуватою вуличкою (З. Тулуб);

Од розчиненої кватирки відривається сіро-зелена постать солдата і прожогом кидається до тину, зарослого колінкуватою бузиною (П. Колесник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колінкуватий — колінкува́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. колінкуватий — див. кривий Словник синонімів Вусика
  3. колінкуватий — -а, -е. Який складається з колін (у 3, 4 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. колінкуватий — Колі́нкуватий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. колінкуватий — КОЛІНКУВА́ТИЙ, а, е. Який складається з колін (у 3, 4 знач.). Мовчки йшли вони вузькою колінкуватою вуличкою (Тулуб, Людолови, І, 1957, 153); Од розчиненої кватирки відривається сіро-зелена постать солдата і прожогом кидається до тину, зарослого колінкуватою бузиною (Кол., На фронті.., 1959, 81). Словник української мови в 11 томах
  6. колінкуватий — Колінкуватий, -а, -е Колѣнчатый. Словник української мови Грінченка