1. Словник української мови у 20 томах

колінкувати

КОЛІНКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм.

1. Повзати на колінах (у 1 знач.).

Коли вранці під повітку прийшов Трохим і почав колінкувати, каятись, .. Мотря заплакала ще гірше (П. Панч);

Може, він мав незвичайний вигляд, займався нечоловічою роботою – колінкуючи мив рядюгою підлогу (В. Речмедін);

– Простіть! – По глиняній долівці Гаркуша колінкує від порога на середину хати (Є. Гуцало).

2. перед ким – чим, перен. Принижуватися, плазувати.

До всього й трималися [тиверці] достойно: бачили безвихідь свою, почувалися приреченими, а не хилились і не колінкували (Д. Міщенко);

Той син був трохи недолугий, тонкошиїй, слабкосилий, говорив писклявим голосом, мав лестиву вдачу – колінкував перед дужчим за себе (Ю. Мушкетик);

Я перед будь-якою владою завжди колінкував і колінкую, таким уже народився (В. Дрозд).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колінкувати — колінкува́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. колінкувати — див. просити Словник синонімів Вусика
  3. колінкувати — -ую, -уєш, недок., розм. Повзати на колінах (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. колінкувати — ПОВЗТИ́ (пересуватися поповзом у певному напрямку), ЛІ́ЗТИ, ПЛАЗУВА́ТИ, ПРОПОВЗА́ТИ (ПРОПО́ВЗУВАТИ рідше) (повз когось, щось); КОЛІНКУВА́ТИ розм. (на колінах); РАЧКУВА́ТИ розм. (спираючись на коліна і руки); ПЛАСТУВА́ТИ (на животі). Словник синонімів української мови
  5. колінкувати — КОЛІНКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Повзати на колінах (у 1 знач.). Коли вранці під повітку прийшов Трохим і почав колінкувати, каятись, .. Словник української мови в 11 томах