1. Словник української мови в 11 томах

колінкувати

КОЛІНКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Повзати на колінах (у 1 знач.).

Коли вранці під повітку прийшов Трохим і почав колінкувати, каятись, ..Мотря заплакала ще гірше (Панч, В дорозі, 1959, 192);

Може, він мав незвичайний вигляд, займався нечоловічою роботою — колінкуючи мив рядюгою підлогу (Речм., Весн. грози, 1961, 104).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колінкувати — колінкува́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. колінкувати — див. просити Словник синонімів Вусика
  3. колінкувати — -ую, -уєш, недок., розм. Повзати на колінах (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. колінкувати — КОЛІНКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. 1. Повзати на колінах (у 1 знач.). Коли вранці під повітку прийшов Трохим і почав колінкувати, каятись, .. Мотря заплакала ще гірше (П. Словник української мови у 20 томах
  5. колінкувати — ПОВЗТИ́ (пересуватися поповзом у певному напрямку), ЛІ́ЗТИ, ПЛАЗУВА́ТИ, ПРОПОВЗА́ТИ (ПРОПО́ВЗУВАТИ рідше) (повз когось, щось); КОЛІНКУВА́ТИ розм. (на колінах); РАЧКУВА́ТИ розм. (спираючись на коліна і руки); ПЛАСТУВА́ТИ (на животі). Словник синонімів української мови