1. Словник української мови у 20 томах

колінчастий

КОЛІ́НЧАСТИЙ, а, е.

З коліном або з кількома колінами (у 3, 4 знач.).

Від стіни відокремилася невеличка квадратна панель і плавно опустилася вниз на колінчастих підставках (В. Владко);

Почали висовуватись довгі колінчасті ноги. Тепер всюдихід став схожий на комаху, яка обмацує все, що лежить на її шляху (М. Білкун);

Очерет встає стіною, лісом. За хвилину щезають небо, сонце і все на світі, крім колінчастих стебел, вузького листя й пухкої волоті (Василь Шевчук);

Тріскуче полум'я вихопило з мороку кружало червоної води й світло-зелені колінчасті пагони бамбука (І. Білик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колінчастий — колі́нчастий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. колінчастий — Колінчатий, колінкуватий. Словник синонімів Караванського
  3. колінчастий — -а, -е. З коліном або з кількома колінами (у 3, 4 знач.). Колінчастий вал — вал у формі ламаної лінії, який служить для перетворення прямолінійного руху поршня в обертальний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. колінчастий — Колі́нчастий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. колінчастий — КОЛІ́НЧАСТИЙ, а, е. З коліном або з кількома колінами (у 3, 4 знач.). Мабуть, вони [сокири] вставлялися вузьким обушком у кістяну муфту або прикріплювались до колінчастої дерев’яної рукоятки (Нариси стар. іст. Словник української мови в 11 томах
  6. колінчастий — Колінчастий, -а, -е Колѣнчатый. Словник української мови Грінченка