кома
КО́МА¹, и, ж., лінгв.
Розділовий знак, що має форму гачка (,); уживається для відокремлення слів, словосполучень і речень.
Читайте Од слова до слова, Не минайте ані титли, Ніже тії коми, Все розберіть... (Т. Шевченко);
Злита з хвостиком ця крапка, невелика, власне, лапка. Робить паузу, всім знайома. Як вона зоветься? (Кома) (Д. Білоус);
Розставляючи у реченні коми, слід перш за все орієнтуватися не на інтонацію, а на будову речення, тому що не завжди там, де пауза, ставиться кома, і не завжди там, де кома, робиться пауза (з навч. літ.).
КО́МА², и, ж., мед.
Стан глибокого пригнічення функцій центральної нервової системи, що характеризується повною втратою свідомості, реакцій на зовнішні подразники і розладом життєво важливих функцій організму.
Кома може виникати при інсульті, цукровому діабеті, гепатитах, уремії, епілепсії, отруєннях (в тому числі алкоголем), деяких інфекційних хворобах, тяжких черепно-мозкових травмах, пухлинах головного мозку тощо (з навч. літ.);
Я чув, що при діабеті буває кома, але уявлення про неї мав дуже неясне (М. Трублаїні);
Усі музиканти кинулись до нього. Вода, штучне дихання, швидка допомога, лікар, уколи, ноші, шпиталь... Кома (Ю. Покальчук);
Анатолій так і не вийшов з коми (А. Кокотюха).
Значення в інших словниках
- кома — ко́ма 1 іменник жіночого роду розділовий знак ко́ма 2 іменник жіночого роду тяжкий хворобливий стан Орфографічний словник української мови
- кома — [кома] -мие, д. і м. -м'і Орфоепічний словник української мови
- кома — I -и, ж. 1》 грам. Розділовий знак, що має форму гачка (,); уживається для відокремлення слів, словосполучень і речень. 2》 Знак, яким у нотному запису вокальних творів для духових інструментів відмічаються місця, де виконавець може перевести подих... Великий тлумачний словник сучасної мови
- кома — 1. (мед.) непритомність 2. це граматичн. перетинка Словник чужослів Павло Штепа
- кома — ко́ма I (від грец. κώμα – сон, дрімання) стан непритомності з порушенням чутливості й рефлексів, розладом життєво важливих функцій – кровообігу, дихання. II (від грец. κόμη – волосся) 1. Один з недоліків зображень, утворюваних оптичними системами. Словник іншомовних слів Мельничука
- кома — Недолік лінзи (чи об'єктиву), полягає в тому, що зображення точки виглядає як розділовий знак — кома. Універсальний словник-енциклопедія
- кома — до ти́тли й ко́ми. Цілком, повністю; до найменших дрібниць. Воістину чотири дні трудився (Тарас) в поті чола, і все заради того, щоб зрозуміли його до титли й коми не тільки рідні люди, а й ці пани (Василь Шевчук). Фразеологічний словник української мови
- кома — Ко́ма, -ми; ко́ми, ком Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кома — КО́МА¹, и, ж., грам. Розділовий знак, що має форму гачка (,); уживається для відокремлення слів, словосполук і речень. Читайте Од слова до слова, Не минайте ані титли, Ніже тії коми, Все розберіть… (Шевч. Словник української мови в 11 томах
- кома — (грец. — село; яп.) 1. Давньогрецьке укріплене поселення, розташоване в полісі біля основного міста (порівн. посад). 2. Маленький павільйон, що зводився в Японії для чайних церемоній. Архітектура і монументальне мистецтво
- кома — Ко́ма, -ми ж. Запятая. Читайте од слова до слова: не минайте а ні титли, а ні тії коми. Шевч. 214. Словник української мови Грінченка