1. Великий тлумачний словник сучасної мови

кома

ко́ма

I -и, ж.

1》 грам. Розділовий знак, що має форму гачка (,); уживається для відокремлення слів, словосполучень і речень.

2》 Знак, яким у нотному запису вокальних творів для духових інструментів відмічаються місця, де виконавець може перевести подих, незважаючи на відсутність виписаної наузи.

II -и, ж., мед.

Стан організму, що характеризується втратою свідомості з порушенням чутливості, розладом життєво важливих функцій – кровообігу й дихання.

Апоплектична кома — кома, що розвивається при гострих порушеннях мозкового кровообігу.

Голодна кома — кома, що розвивається при недостатньому і неповноцінному харчуванні.

Респіраторна кома — кома, яка розвивається при тяжкій дихальній недостатності.

Травматична кома — кома, яка розвивається внаслідок травм головного мозку, його судин, оболонок, лікворопроводів.

III -и, ж., фіз.

1》 Один із недоліків зображень, утворюваних оптичними системами.

2》 астр. Газова туманність оболонки ядра комети, що разом з ним створює голову комети.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кома — ко́ма 1 іменник жіночого роду розділовий знак ко́ма 2 іменник жіночого роду тяжкий хворобливий стан Орфографічний словник української мови
  2. кома — [кома] -мие, д. і м. -м'і Орфоепічний словник української мови
  3. кома — 1. (мед.) непритомність 2. це граматичн. перетинка Словник чужослів Павло Штепа
  4. кома — КО́МА¹, и, ж., лінгв. Розділовий знак, що має форму гачка (,); уживається для відокремлення слів, словосполучень і речень. Читайте Од слова до слова, Не минайте ані титли, Ніже тії коми, Все розберіть... (Т. Словник української мови у 20 томах
  5. кома — ко́ма I (від грец. κώμα – сон, дрімання) стан непритомності з порушенням чутливості й рефлексів, розладом життєво важливих функцій – кровообігу, дихання. II (від грец. κόμη – волосся) 1. Один з недоліків зображень, утворюваних оптичними системами. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. кома — Недолік лінзи (чи об'єктиву), полягає в тому, що зображення точки виглядає як розділовий знак — кома. Універсальний словник-енциклопедія
  7. кома — до ти́тли й ко́ми. Цілком, повністю; до найменших дрібниць. Воістину чотири дні трудився (Тарас) в поті чола, і все заради того, щоб зрозуміли його до титли й коми не тільки рідні люди, а й ці пани (Василь Шевчук). Фразеологічний словник української мови
  8. кома — Ко́ма, -ми; ко́ми, ком Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. кома — КО́МА¹, и, ж., грам. Розділовий знак, що має форму гачка (,); уживається для відокремлення слів, словосполук і речень. Читайте Од слова до слова, Не минайте ані титли, Ніже тії коми, Все розберіть… (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  10. кома — (грец. — село; яп.) 1. Давньогрецьке укріплене поселення, розташоване в полісі біля основного міста (порівн. посад). 2. Маленький павільйон, що зводився в Японії для чайних церемоній. Архітектура і монументальне мистецтво
  11. кома — Ко́ма, -ми ж. Запятая. Читайте од слова до слова: не минайте а ні титли, а ні тії коми. Шевч. 214. Словник української мови Грінченка