команданте
КОМАНДА́НТЕ, невідм., ч.
Військове звання в іспаномовних країнах.
У 1957 році Че Гевара став керівником партизанської колони у складі 75 осіб і йому було присвоєно звання команданте (із журн.);
13 серпня 2014 року кубинський лідер, революціонер, команданте Фідель Алехандро Кастро Рус святкує своє 88-річчя (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- команданте — команда́нте іменник чоловічого роду, істота військовий чин в армії Куби та деяких інших країн Орфографічний словник української мови