командирувати
КОМАНДИРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., кого, що і без прям. дод., розм.
Те саме, що відряджа́ти 1.
Приходите ви, приміром, до будь-якої установи, що має право командирувати вас за кордон, і говорите: – Удосконалитися мені б, знаєте, слід. Так у мене пішла наука, що без закордону як без рук (Остап Вишня);
Батько почав наполягати, щоб Данило пішов учитися, і його командирували на робфак (В. Кучер);
– Не заперечую, командируємо. Тільки хай товарняками їде, щоб дешевше обійшовся. Чуєш, Микито? Товарняками дуй (О. Гончар);
Восени 1921 р. у Куп'янському повіті Харківської губернії прокотилася хвиля розбійних нападів, і туди було командировано кінний загін Слов'янської повітової міліції (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- командирувати — командирува́ти дієслово недоконаного і доконаного виду Орфографічний словник української мови
- командирувати — -ую, -уєш, недок. і док., перех. Те саме, що відряджати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- командирувати — Висилати, вислати, повисилати, засилати, заслати, позасилати, надсилати, надіслати, понадсипати, присилати, прислати, поприсилати, розсилати, розіслати, порозсилати, див. прикомандирувати Словник чужослів Павло Штепа
- командирувати — ПОСИЛА́ТИ (давати доручення, наказувати чи радити комусь піти або поїхати кудись, до когось з певною метою), СЛА́ТИ, ВИСИЛА́ТИ, НАДСИЛА́ТИ, ВІДРЯДЖА́ТИ, ВІДПРАВЛЯ́ТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ, ВІДДАВА́ТИ, НАРЯДЖА́ТИ, ГНА́ТИ розм., ГОНИ́ТИ розм., КИДА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- командирувати — Командирува́ти, -ру́ю, -ру́єш кого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- командирувати — КОМАНДИРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех. Те саме, що відряджа́ти 1. Батько почав наполягати, щоб Данило пішов учитися, і його командирували на робфак (Кучер, Трудна любов, 1960, 229). Словник української мови в 11 томах