1. Словник української мови в 11 томах

командирувати

КОМАНДИРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех. Те саме, що відряджа́ти 1.

Батько почав наполягати, щоб Данило пішов учитися, і його командирували на робфак (Кучер, Трудна любов, 1960, 229).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. командирувати — командирува́ти дієслово недоконаного і доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. командирувати — -ую, -уєш, недок. і док., перех. Те саме, що відряджати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. командирувати — Висилати, вислати, повисилати, засилати, заслати, позасилати, надсилати, надіслати, понадсипати, присилати, прислати, поприсилати, розсилати, розіслати, порозсилати, див. прикомандирувати Словник чужослів Павло Штепа
  4. командирувати — КОМАНДИРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., кого, що і без прям. дод., розм. Те саме, що відряджа́ти 1. Приходите ви, приміром, до будь-якої установи, що має право командирувати вас за кордон, і говорите: – Удосконалитися мені б, знаєте, слід. Словник української мови у 20 томах
  5. командирувати — ПОСИЛА́ТИ (давати доручення, наказувати чи радити комусь піти або поїхати кудись, до когось з певною метою), СЛА́ТИ, ВИСИЛА́ТИ, НАДСИЛА́ТИ, ВІДРЯДЖА́ТИ, ВІДПРАВЛЯ́ТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ, ВІДДАВА́ТИ, НАРЯДЖА́ТИ, ГНА́ТИ розм., ГОНИ́ТИ розм., КИДА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. командирувати — Командирува́ти, -ру́ю, -ру́єш кого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)