комедійний

КОМЕДІ́ЙНИЙ, а, е.

1. Стос. до комедії (у 1 знач.), пов'язаний з нею.

Блискавично було розіграно цю невеличку, майже комедійну сцену (М. Стельмах);

В новому році обов'язково буде спектакль, і не простий, а комедійний (Б. Левін);

Розвивається художня література комедійного жанру народною мовою (В. Русанівський);

// В основі якого є комедія.

Переключаючись на роботу в кіно, я думав присвятити себе виключно жанру комічних і комедійних фільмів (О. Довженко);

Учора в клубі показували чеський фільм “Привиди замку Морресвілл“. Фільм комедійний, але привидів і різної страшнючої чортівні там стільки, що в залі весь час охали й ахали (В. Нестайко);

// Який грає в комедіях.

– Вінкельмане, ви чудесний, знаменитий, позаконкуренційний комедійний артист, це відомо Європі, Америці й Африці (В. Винниченко);

Він був характерним і неперевершеним комедійним актором з характерною – яковченківською, теж по-своєму симпатичному – зовнішністю і таким же характерним, яковченківським, наче трохи надтріснутим, але теж своєрідним і по-своєму симпатичним голосом (В. Чемерис);

// Власт. комедії.

В “Останній зустрічі” визначилась також характерна особливість поетики п'єс Левади – поєднання комедійних ситуацій з гостро драматичними (з наук. літ.).

2. перен. Комічний, смішний.

– Ти не смійся, Ксюхо, не смійся. Не бачу нічого аж такого веселого. Делікатна ситуація, зовсім не комедійна (А. Кокотюха);

Я стою перед високим судом .. Мені не подобається комедійне забарвлення цього процесу – ніякої тобі врочистості. Приміщення наших провінційних судів просто жалюгідні (В. Шкляр).