1. Словник української мови у 20 томах

комендатура

КОМЕНДАТУ́РА, и, ж.

Установа, яку очолює комендант (у 2 знач.).

– Там он, де он той димар, там на станції розташована комендатура. І от ти йди прямо туди! (І. Багряний);

Голобородькові довелося звернутись до військової комендатури, щоб узнати адресу госпіталю (С. Голованівський);

В домі, де розмістилася комендатура, сиділо двоє офіцерів (Ю. Бедзик);

// Приміщення для цієї установи.

Наші вибивали залишки [фашистського] гарнізону із села. Горіла комендатура (Григорій Тютюнник);

Іноді на стінах комендатур хтось малював гасла: “Смерть фашистським окупантам!“ (О. Бердник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. комендатура — комендату́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. комендатура — -и, ж. Установа, яку очолює комендант (у 2 знач.). || Приміщення для цієї установи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. комендатура — комендату́ра (нім. Kommandantur) установа, очолювана військовим комендантом; приміщення цієї установи. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. комендатура — КОМЕНДАТУ́РА, и, ж. Установа, яку очолює комендант (у 2 знач.). Голобородькові довелося звернутись до військової комендатури, щоб узнати адресу госпіталю (Голов., Тополя.., 1965, 119); В домі, де розмістилася комендатура, сиділо двоє офіцерів (Ю. Словник української мови в 11 томах