комин
КО́МИН, а, ч.
1. Передня (нижня) частина димоходу варистої печі.
[Софія:] От побачите, мамо, як я комин розмалюю (І. Карпенко-Карий);
Він стояв, заплющивши очі, біля теплого комина й, далебі, дрімав (І. Багряний);
Федоська запалила і поставила на припічку, під комином, тріскучу скалку (М. Олійник);
Коли я увiйшов з сiней з дровами, молодиця, стоячи на печi, тягнула з-за комина корито (Р. Андріяшик).
2. Канал з вогнетривкого матеріалу для виходу диму з печі, груби в повітря; димохід.
Каганець чадів. У комині гудів осінній вітер (О. Донченко);
Золотаво-рожеві язики полум'я облизують закіптявілий уже низ комина, сягають отвору печі, розгойдують загуслу по кутках кімнати темряву (Є. Доломан);
Небавом у печі застрибав вогонь. Дим під комин заклубочився, теплом дихнули челюсті (І. Нижник).
3. Горішня частина димоходу над дахом якої-небудь будівлі; димар.
Два височезні комини стриміли до неба (І. Франко);
Господарі вертаються з роботи.., а нишком поглядають на димок, що в'ється понад комином низеньким (Леся Українка);
Над комином у віконці стояв ясний молодик (В. Підмогильний);
У селі дим вставав над коминами (Л. Первомайський).
Значення в інших словниках
- комин — ко́мин іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- комин — Бовдур, жм. вивід, верх; (канал на дим) сов. димохід; (на даху) димар; коминок. Словник синонімів Караванського
- комин — див. димар Словник синонімів Вусика
- комин — [комиен] -на, м. (на) -н'і, мн. -ни, -н'іў два комиение Орфоепічний словник української мови
- комин — -а, ч. 1》 Передня (нижня) частина димоходу варистої печі. 2》 Канал з вогнетривкого матеріалу для виходу диму з печі, груби в повітря; димохід. 3》 Горішня частина димоходу над дахом якої-небудь будівлі; димар. Великий тлумачний словник сучасної мови
- комин — ко́мин: ◊ ку́рит як із комина → курити Лексикон львівський: поважно і на жарт
- комин — ДИМА́Р (труба для відведення диму з печі), КО́МИН, ВИ́ВІД, БО́ВДУР розм., ВЕРХ розм. (горішня частина димоходу над дахом). Сизий димок виривається з чорного димаря (Панас Мирний); Збудилось соннеє село. На коминах димочок в'ється (С. Словник синонімів української мови
- комин — Ко́мин, -на; -мини́, -ні́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- комин — КО́МИН, а, ч. 1. Передня (нижня) частина димоходу варистої печі. [Софія:] От побачите, мамо, як я комин розмалюю (К.-Карий, І, 1960, 291); Федоська запалила і поставила на припічку, під комином, тріскучу скалку (М. Ол., Леся, 1960, 84). Словник української мови в 11 томах
- комин — Комин, -на м. 1) Передняя часть варистой печи, устроенная для прохода дыма въ трубу. Чуб. VII. 381. Забілів комин, зачорнів рядок горшків на полиці. Левиц. І. 1. 2) Дымовая труба на крышѣ. 3) Полка кремневаго ружья. Шух. І. 231. ум. коминок. Словник української мови Грінченка