комин

Значення в інших словниках

1. комин — ко́мин іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. комин — див. димар Словник синонімів Вусика
3. комин — [комиен] -на, м. (на) -н'і, мн. -ни, -н'іў два комиение Орфоепічний словник української мови
4. комин — -а, ч. 1》 Передня (нижня) частина димоходу варистої печі. 2》 Канал з вогнетривкого матеріалу для виходу диму з печі, груби в повітря; димохід. 3》 Горішня частина димоходу над дахом якої-небудь будівлі; димар. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. комин — КО́МИН, а, ч. 1. Передня (нижня) частина димоходу варистої печі. [Софія:] От побачите, мамо, як я комин розмалюю (І. Карпенко-Карий); Він стояв, заплющивши очі, біля теплого комина й, далебі, дрімав (І. Словник української мови у 20 томах
6. комин — ко́мин: ◊ ку́рит як із комина → курити Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. комин — ДИМА́Р (труба для відведення диму з печі), КО́МИН, ВИ́ВІД, БО́ВДУР розм., ВЕРХ розм. (горішня частина димоходу над дахом). Сизий димок виривається з чорного димаря (Панас Мирний); Збудилось соннеє село. На коминах димочок в'ється (С. Словник синонімів української мови
8. комин — Ко́мин, -на; -мини́, -ні́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. комин — КО́МИН, а, ч. 1. Передня (нижня) частина димоходу варистої печі. [Софія:] От побачите, мамо, як я комин розмалюю (К.-Карий, І, 1960, 291); Федоська запалила і поставила на припічку, під комином, тріскучу скалку (М. Ол., Леся, 1960, 84). Словник української мови в 11 томах
10. комин — Комин, -на м. 1) Передняя часть варистой печи, устроенная для прохода дыма въ трубу. Чуб. VII. 381. Забілів комин, зачорнів рядок горшків на полиці. Левиц. І. 1. 2) Дымовая труба на крышѣ. 3) Полка кремневаго ружья. Шух. І. 231. ум. коминок. Словник української мови Грінченка