коминний

КОМИННИ́Й, а́, е́.

Прикм. до ко́мин.

Далі біля комина – вузька коминна полиця, заставлена блискучими мідними свічниками, кресалами для запалювання люльок і коробками з трутом (із журн.);

// у знач. ім. коминне́, но́го, с., іст. Те саме, що поди́мне (див. поди́мний).

Та заплатиш коминного півкопи грошей (Сл. Б. Грінченка).