комондор

КОМОНДО́Р, а, ч.

1. Порода вівчарок високого зросту з довгою білою шерстю.

Собаки породи комондор були завезені в Європу половцями (із журн.).

2. Собака такої породи.

Комондор слухняний і поважає свого власника, бездоганний охоронець довіреного йому гурту тварин від вовків і ведмедів (з наук.-попул. літ.);

Комондори чудово пристосовуються до життя в міських умовах і дуже звикають до своїх господарів, люблять дітей і можуть бути для них гарною нянькою (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me