комондор
КОМОНДО́Р, а, ч.
1. Порода вівчарок високого зросту з довгою білою шерстю.
Собаки породи комондор були завезені в Європу половцями (із журн.).
2. Собака такої породи.
Комондор слухняний і поважає свого власника, бездоганний охоронець довіреного йому гурту тварин від вовків і ведмедів (з наук.-попул. літ.);
Комондори чудово пристосовуються до життя в міських умовах і дуже звикають до своїх господарів, люблять дітей і можуть бути для них гарною нянькою (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me