комонно

КОМО́ННО, присл., заст.

На комоні, верхи.

Ярополк справді зібрав багато воїв, частину яких посадив на лодії, а багато їдуть комонно й посуваються пішо берегами (С. Скляренко);

Коли вступив у Київ я комонно – Після Пиляви, після Жовтих Вод – мене ж вітали малиновим дзвоном, мене ж Мойсеєм називав народ! (Л. Костенко);

Ті попи, які заявилися комонно в наш закутень із Любеча попереду оружних дружинників і хрестили нас усіх поспіль, старих і малих, водою з лісового джуральця, були старші роками чужинці (Г. Тарасюк).