1. Словник поетичної мови Василя Стуса

комонно

комо́нно

Присл. до комонний.

Непам'яті лапатий сніг

спішить і пішо і комонно. (ЗД:77);

Дощ...

дихає холодію, лізе в обійми,

в груди заходить і пішо, й комонно. (Т.1, кн.2:162).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. комонно — КОМО́ННО, присл., заст. На комоні, верхи. Ярополк справді зібрав багато воїв, частину яких посадив на лодії, а багато їдуть комонно й посуваються пішо берегами (С. Словник української мови у 20 томах
  2. комонно — Комо́нно нар. Конно. Словник української мови Грінченка