1. Словник поетичної мови Василя Стуса

комонь

комо́нь

Я, ч., заст. Кінь

...радісні комоні,

випущені з стаєнь правітця,

радісну стежку вам прокомонять

і заграє обраділий степ... (ЗД:52);

Як хороше було —

упасти на осонні

за Калкою комоні

іржать. (П-2:164).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. комонь — комо́нь іменник чоловічого роду, істота кінь арх. Орфографічний словник української мови
  2. комонь — див. кінь Словник синонімів Вусика
  3. комонь — -я, ч., діал. Кінь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. комонь — КОМО́НЬ, я, ч., заст. Кінь. Він кричав: – Не руште з місця!.. Я ж не винен, Що мій комонь спотикнувсь! (І. Франко); Комоні ржуть, почувши дим війни (І. Кочерга); Комусь .. Словник української мови у 20 томах
  5. комонь — КІНЬ (велика свійська однокопита тварина, яку використовують для перевезення людей і вантажів), КОНЯ́КА розм., КОМО́НЬ заст.; КОНИ́СЬКО розм. (заморений, слабосилий); ШКА́ПА, ШКАПИ́НА розм., КОНИ́НА розм., КОНЯЧИ́НА розм., ПАТИ́КА зневажл., ШКІ́НЬКА діал. Словник синонімів української мови
  6. комонь — КОМО́НЬ, я, ч., заст. Кінь. Він кричав: — Не руште з місця!. Я ж не винен, Що мій комонь спотикнувсь! (Фр., XII, 1953, 134); Комоні ржуть, почувши дим війни (Коч., Я. Мудрий, 1946, 114). Словник української мови в 11 томах
  7. комонь — Комо́нь, -ня м. Конь. Ой як тяжко комоневі протів води плисти, ой так тяжко кохатися, не мавши користи. н. п. Словник української мови Грінченка