комонь

Значення в інших словниках

1. комонь — комо́нь іменник чоловічого роду, істота кінь арх. Орфографічний словник української мови
2. комонь — див. кінь Словник синонімів Вусика
3. комонь — -я, ч., діал. Кінь. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. комонь — Я, ч., заст. Кінь ...радісні комоні, випущені з стаєнь правітця, радісну стежку вам прокомонять і заграє обраділий степ... (ЗД:52); Як хороше було — упасти на осонні за Калкою комоні іржать. (П-2:164). Словник поетичної мови Василя Стуса
5. комонь — КОМО́НЬ, я, ч., заст. Кінь. Він кричав: – Не руште з місця!.. Я ж не винен, Що мій комонь спотикнувсь! (І. Франко); Комоні ржуть, почувши дим війни (І. Кочерга); Комусь .. Словник української мови у 20 томах
6. комонь — КІНЬ (велика свійська однокопита тварина, яку використовують для перевезення людей і вантажів), КОНЯ́КА розм., КОМО́НЬ заст.; КОНИ́СЬКО розм. (заморений, слабосилий); ШКА́ПА, ШКАПИ́НА розм., КОНИ́НА розм., КОНЯЧИ́НА розм., ПАТИ́КА зневажл., ШКІ́НЬКА діал. Словник синонімів української мови
7. комонь — Комо́нь, -ня м. Конь. Ой як тяжко комоневі протів води плисти, ой так тяжко кохатися, не мавши користи. н. п. Словник української мови Грінченка