1. Словник поетичної мови Василя Стуса

колобродити

колобро́дити

Джу, -диш, недок., poзм. 1. Безцільно ходити, не зосереджуючись ні на чому. 2. Учиняти бешкети; бешкетувати. 3. перен. Нутрувати, буяти, вирувати.

Лиш колобродить у душі недуга

і колобродить розпач мій по снах. (ЧТ:88);

А ти все бродиш, колобродиш,

бо ані вмерти, ані жить (П-1:192).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колобродити — колобро́дити дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. колобродити — Пустувати, с. бешкетувати, шурубурити, р. броїти, ок. колоброїти. Словник синонімів Караванського
  3. колобродити — див. іти; пустувати; тинятися; ходити Словник синонімів Вусика
  4. колобродити — -джу, -диш, недок., розм. 1》 Безцільно ходити, не зосереджуючись ні на чому; бродити, тинятися. 2》 Учиняти бешкети; бешкетувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. колобродити — КОЛОБРО́ДИТИ, джу, диш; наказ. сп. колобро́дь; недок., розм. 1. Безцільно ходити, не зосереджуючись ні на чому; бродити, тинятися. Вирушаючи сюди, він не сподівався, що буде легко. Він колобродив по саду, під смереками (Б. Харчук); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  6. колобродити — Колобро́дити, -бро́джу, -бро́диш; не колобро́дь, не -бро́дьте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. колобродити — КОЛОБРО́ДИТИ, джу, диш, недок., розм. 1. Безцільно ходити, не зосереджуючись ні на чому; бродити, тинятися. Весілля розтяглося на п’ять діб; колобродили з ранку до півночі, юрбою ходили вулицями з дому в дім (Горький, Діло Артам., перекл. за ред. Словник української мови в 11 томах
  8. колобродити — Колобро́дити, -джу, -диш гл. Куралесить. Еней тут добре колобродив і всіх на чудо потрошив. Котл. Ен. Цілу нічку колобродить, за собою челядь водить. н. п. Словник української мови Грінченка